|
Ця стаття
підготовлена як доповідь на Всеукраїнському конгресі психологів,
що відбудеться у жовтні 2005 року. Гендерні стереотипи закладаються
у свідомість дитини як психологічними моделями сімейної поведінки,
так і тією інформацією, що одержують діти з казок, мультфільмів
та книжок. Звернувшись до українських та російських новелістичних
казок, ми хотіли проаналізувати, які гендерні стереотипи закладені
у народні казки, чи існують розбіжності у психологічних моделях
сім'ї в українських та російських новелістичних казках. Ця
стаття репрезентує лише перший етап нашого дослідження. Ми
плануємо це дослідження продовжувати.
В.М. Бондаровська, А. Мельникова
ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКИХ ТА РОСІЙСЬКИХ НОВЕЛІСТИЧНИХ
КАЗОК. ГЕНДЕРНИЙ КОНТЕКСТ
Природа статі, гендерні стереотипи стали предметом
психологічних досліджень під впливом суспільно-політичних
емансипаційних рухів з початку 20-го сторіччя. "Як наслідок
всіх цих досліджень, сучасне розуміння жінок та чоловіків
включає в себе не лише поняття про стать, але й також поняття
статевої ідентичності (як психологічний феномен) та гендеру
як соціокультурного конструкту статей" (1).
Смисли та умовності розуміння та ідентичності
статей проявляються у культурах всіх народів, включені практично
у всі прояви впливів національної культури на формування особистості
як на рівні сім'ї, так і на рівні суспільства.
Одним з найважливіших елементів соціальної культури
народу є новелістична казка, яка, з одного боку, є носієм
гендерних стереотипів конкретного народу, а з іншого, є основою
для формування свідомості дитини.
Казка з усією своєю інтернаціональністю та повторюваністю
у багатьох народів Європи та світу, все ж таки є суто інтимним,
неповторним для кожного народу продуктом його творчості. Один
з найвизначніших дослідників казки В.Я.Пропп приймав це, зазначаючи,
що "кожний народ має свої національні казки, свої сюжети"
та "навіть за умови спільності сюжету кожний народ створює
національні його форми"(2).
Як відзначає П.Горностай, існує дві сфери детермінант
поняття гендеру як соціально-психологічної статі людини: соціальна
та особистісна, пов'язана з поняттям ідентичності. На думку
П.Горностая, ці дві сфери є нероздільними та такими, що керують
самовизначенням самої особи та її визначеннями щодо тих, хто
її оточує. Він визначає, що слова "жінка", "чоловік",
"батько", "робітник", "подруга",
"гарний", "розумний" тощо характеризують
не одну людину в світі, а стосуються всіх людей, що відповідають
змістові цього поняття"(3).
Гіпотеза нашого дослідження полягала
в тому, що у народній казці відбиваються ті соціально-психологічні
стереотипи, які впливають на самоідентифікацію особистості
через засвоєння цих стереотипів та їх реалізацію у своєму
власному соціальному житті, зокрема на рівні сімейних стосунків.
Особливу роль в формуванні особистості за допомогою казки
відіграють гендерні стереотипи, що закладені у новелістичних
народних казках
Метою нашого дослідження було вивчити
сімейні моделі та гендерні стереотипи у народних новелістичних
українських та російських казках, провести порівняльний аналіз
гендерних стереотипів у казках українського та російського
народів.
Методи. На першому етапі дослідження
були підібрані типові новелістичні українські та російські
казки, проведений порівняльний аналіз їх сюжетів з метою ідентифікації
національних психологічних стереотипів, закладених у казки
різними народами.
Було відібрано 20 українських (4,5,6,7,8,9,10) та 20 російських
казок (11 у трьох томах).
Типовими сюжетними лініями для українських казок
були такі, в яких події розгортаються саме у сім'ї, задіяні
особи обох статей. Події розгортаються у сільській місцевості.
У російських теж ми розглядали аналогічні сюжети, але події
розгорталися чи у маленькому селі, майже хуторі, чи у містах.
На другому етапі дослідження був проведений психологічний
аналіз соціокультурних моделей, закладених у казку в гендерному
контексті. Були проаналізовані типові соціальні ролі жінки
та чоловіка у казках, психологічні моделі поведінки жінки
та чоловіка, гендерні стереотипи родинного життя. Важливим
напрямком аналізу було визначення тенденцій реалізації тоталітарних
патріархальних моделей сім'ї та пошук проявів партнерських
стосунків між чоловіком та жінкою.
Оскільки ми цікавилися сімейними моделями поведінки
чоловіка та жінки, гендерним стереотипами у казковій сім'ї,
то ми визначилися щодо казок, які ми аналізували, як до таких,
що мають опис повних нуклеарних сімей, полишаючи поза увагою
казки про одиноких наймитів, мудрих відгадниць та відгадників
задач тощо.
Результати. На першому етапі дослідження
аналізуючи українські та російські казкові добірки, ми зустріли,
з першого погляду, однакові та дуже схожі казки. Як виявилося
в багатьох добірках, що називаються "Українські народні
казки", вміщуються переклади російських народних казок.
Тому ми звернули увагу на це явище, провели пошук "суто
українських" за сюжетом та літературними особливостями
казок. Виражаємо подяку завідувачеві відділом Республіканської
дитячої бібліотеки Ігорю Торліну за допомогу у доступу до
видань початку ХХ століття.
Наведемо деякі результати проведеного нами аналізу.
Головним героєм як української, так і російської народної
казки виступає чоловік. Він може змальовуватися селянином
- трударем (східноукраїнська традиція), лісорубом (західноукраїнська
традиція) чи купцем (російська традиція), але завжди поряд
з ним виступає жінка, самостійність та активність якої можуть
бути різними.
Так, для української казки є характерним, що
дружина селянина майже не поступається в активності своєму
чоловікові. Вона порається разом з чоловіком на їхньому клаптику
землі. Цікавим елементом є місце землі у родині. Якою б бідною
не була родина, як би скрутно вона не жила, а у сім'ї завжди
є своє поле. Це є відображенням основних соціальних тенденцій
життя людини в Україні - наявності власності на землю. Буває,
що в героїв казки немає, чим засіяти цю землю, чи вони сіють
лише 3 зернини (казка "Дарунки з трьох зернин"(6),
соняшники, інші рослини, займають у сусідів, у багатого брата,
але землю вони мають завжди. У цій цікавій деталі, до якої
ми будемо ще і ще раз повертатися, народ кодує свій генетичний
зв'язок з матнікою-землею. Разом з працею на полі жінка виконує
ще багато хатньої роботи. Важливою психологічною особливістю
моделей поведінки та гендерних стереотипів, що існують у героїв
української казки, є те, що домашня робота визнається цінною,
може встати поряд з роботою чоловіка на рівні свідомості,
визнається поряд з чоловічою важкою роботою і це часто прямо
визнається героєм казки-чоловіком (казка "Лінива"(10),
казка "Гостина"(4). Звідси прослідковуються тенденції
гендерної рівності в українській сім'ї, закладаються основи
ненасильницьких стосунків між чоловіком та жінкою.
Важливим є те, що в українській казці жінка
обов'язково є вірною супутницею чоловіка по життєвих негараздах
та щасливих перипетіях. Казка стверджує могутність та силу
повної сім'ї на життєвому шляху, підкреслює її непереборність.
Ані фізичні вади, ані відсутність мудрості (казка "Мудра
дівчина"(9), ані бідність (казка "Про Долю"(6)
не шкодять чоловіку одружитися. Навпаки, у ряді казок подається
інформація, що будучи бідним і обіцяючи молодій лише захист
та своє кохання, чоловік набував достатку з розумною жінкою.
Окремою є категорія українських казок, в яких
чоловік живе один. Цікаво що причина самітності чоловіка подається
лише єдина. Він втратив дружину під час пологів. Так до кінця
днів він і залишається з дітьми сам ("Три сини"(7),
"Названий батько"(5). Варіант холостяцького існування
просто відсутній.
Відразу впадає в очі відсутність агресії у діях кого-небудь
з героїв українських соціально-побутових казок. У найбіднішій
сім'ї, як би скрутно не жилося, просто відсутні сварки. Гімном
взаєморозуміння між чоловіком і жінкою є казка "Калиточка"(9),
в якій чоловік іде на ринок міняти волів на коня та воза,
аби самостійно хазяйнувати і їздити до церкви чи до родичів.
Так у дорозі він здійснює низку обмінів і врешті-решт несе
додому калиточку. По дорозі він зустрічає чумаків, які б'ються
з ними об заклад, що жінка його за такі зміни просто вб'є.
Але, на диво, жінка лише сплескує долонями і промовляє: "Добре,
що живий лишився". Ця казка є апологетом сімейного порозуміння
та стверджує цінність не матеріального, що за волею Божою
дається і забирається без можливості втручання у це людини,
а дорогих серцю людей, чоловіка чи дружину, бо з ними можна
пережити все і достаток, і бідність.
Що стосуються насильства в сім'ї, то, виявляється,
для казкових героїв української сім'ї є неприпустимим чоловіку
бити навіть нерозумну жінку, що прагне загнати його на той
світ. Так у казках "Наполеглива жінка"(6) та "Як
чоловік нарозумив жінку"(8) після відверто негуманної
поведінки дружини, чоловік має законне право віддячити їй
тим же, але він лише штовхає її з силою на підлогу. Проте,
за надто вже легким виявом агресії іде обов'язкова згадка
про те, що ось тепер заживуть вони у злагоді.
Все вище згадане стосується жінки-дружини селянина-бідняка.
Але у українських казках, надзвичайно часто зустрічаються
і дружини заможних селян, проте доля їх вже зовсім інша. Образ
цієї жінки є блідим і переважно згадується як факт. Вона не
має дійової активності, це статична фігура. Відсутні діалоги
багатого селянина та його дружини, на відміну від колоритних
діалогів у бідній сім'ї, сумних чи веселих, мудрих чи жартівливих,
але завжди живих та змістовних, багатий чоловік ніколи не
радиться з дружиною, так як це робить його бідний брат. Але
він її і не б'є, і не принижує. Подібна агресивна поведінка
чоловіка відсутня. Просто він ставиться до неї як до придатку,
до матері своїх дітей, але не більше.
Цікавим є факт, що в кінці казки, коли багатий
платить за свою зажерливість або життям (казка "Убогий
та багатий"(6), казка "Правда та кривда"(9)
або багатством та статусом (казка "Два брати"(9),
казка "Злидні"(10), казка "Дарунки з трьох
зернин"(6), вона отримує рівно стільки ж, скільки отримав
чоловік. Вона карається у той же мірі, але по ходу казки особливо
нічого поганого не робить. Можливо, це справедливе як для
казкаря рішення засуджує її пасивність по відношенню до злих
дій чоловіка. Можливо і те, що одружившись з багатим вона
не прикладала жодних зусиль для здобуття добробуту, що є неприпустимим
згідно народної моралі. Існують казкові сюжети, в яких така
дружина залишається вдовою (казка "Убогий та багатий"96),
що теж є карою за те, що вона не вміє працювати і тому вона
приречена на загибель.
Таким чином, для української казки є характерними
повага до праці, до мудрості, до рівноваги, до партнерства
і не є притаманним для чоловіка знущання, приниження та фізичне
насильство щодо дружини.
У російських народних новелістичних казках образ
жінки-дружини виокремити надзвичайно важко. Дружина тут не
є активним героєм, її образ блідий, часто лише придатковий.
Типовою реакцією дружини на дії її чоловіка є здивування,
просто пасивна реакція - "помітила та здивувалася"
(казки "Сосватанные дети" та "Две Доли"
(11). У інших же казках дружина або помирає на початку казки,
або взагалі не згадується як така, що можна ідентифікувати,
як її фізичну віддаленість від чоловіка - мандрівника. З такого
сухого подання було важко виділити типаж жінки, яка вона є,
чим щоденно займається, що цінує.
У центрі уваги російських казок не виявлено
землі як власності сім'ї та подій навколо роботи на ній. Головні
герої скоріше ідентифікуються навколо торгівлі (купці або
ремісники). Психологічно вони відділені від сім'ї, чоловік
та дружина не мають спільних справ, не є партнерами. Фактично
жінка виступає чи як чарівниця, чи як красуня, чи як примарний
образ. Чоловік є головним, сильним, відділеним від сім'ї.
Гендерні стереотипи є наступними: чоловік важливий, а жінка
чи не важлива, чи підпорядкована, чи є подарунком за звитяги
чоловіка. Любов ніби і є у казці, але немає жодних подій,
де чоловік та жінка діють разом і виконують гендерні ролі.
Такі стереотипи надихають на думку про тоталітаризм
у стосункам між чоловіком та жінкою, на безпорадність жінки
у сімейних стосунках. На нашу думку, одержані нами результати
відкривають напрямок подальшого аналізу процесів формування
моделей поведінки людини на терені народної казки у гендерному
контексті. Своєрідна казкова прірва між колоритним жіночим
образом української казки та блідим жіночим образом російської
казки потребує додатково дослідження із залученням доробку
науковців у галузі психоісторії.
Література:
1. Малес Л.В. Біологічні та
соціокультурні чинники гендеру. Навч. Посібник "Основи
теорії гендеру".- К.- 2004. стор. 109-131.2. Пропп В.Я.
Русская сказка. - Л. 1984.- 385 стор.3. П.П.Горностай. Тендерна
соціалізація та становлення тендерної ідентичності. Навч.
Посібник "Основи теорії гендеру".- К.- 2004. стор.
132-156.4.Таємниці віків. Українські народні думи, легенди,
перекази, пісні, казки. Навчальний посібник (серія "Шкільна
бібліотека") / Упорядник О.Г. Мукомела. - К.: Грамота,
2001. - 511 с.5. Українські народні казки: Для молод. і серед.
шкіл. віку. - Київ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 1998. -
656 с.6.Дванадцять братів. Закарпатські казки Андрія Калина.
- Ужгород: Видавництво "Карпати", 1972. - 236 с.7.
Казки одного села. Запис текстів, післямова та примітки П.В.
Лінтура. Упоряди. Ю.Д.Туряниці. - Ужгород: Карпати, 1979.
- 368 с.8.Українські народні казки: Для мол. та серед. шк..
віку / (Передм. М.К.Дмитренка; Упоряд. О.С.Яремійчук). - К.:
Веселка, 1989. - 412с. 9.Золоті українські казки / Ред. -
уклад. Л.М.Безусенко. - Д.: "Видавництво Стакер",
2004. - 304 с.10.Стародавні українські казки. - Харків: "Фактор",
2004. - 80 с.11. Народные русские сказки А.Н. Афанасьева в
трех томах. - М., Гослитиздат, 1958.
|